Дніпрові пороги і козацька рибальська традиція
Дніпро мав дев'ять порогів — вузьких струн води, що творили рибну казку запорожців.
Рибалки Запорізької Січі знали кожну мілину. Осетер, сом, щука, судак — головні герої тамтешніх уловів. Пороги робили течію швидкою, корм концентрувався в вирвах, риба стояла в засідці, і це формувало спосіб ловлі.
Човни підлаштовувалися під течію. Сітка ставала головним інструментом для великої риби; вудка — для вибіркового лову біля берегів і затонів. Рибалки працювали мов артіль: один керує човном, інші піднімають снасті, ще хтось оглядає терени на предмет стайок риби.
Техніка і збереження улову
Ловля на порогах вимагала точності. Сітки кидали в розриви, де вода скидалася, або ставили загороди з човнів. Улов швидко солили, сушили й коптили — так риба йшла на торг до міст, і запаси трималися довго.
Козацька рибальська культура не була лише ремеслом. Це був спосіб життя: жар вогнища на острові, дим коптильні, вечірні історії про великі щуки й рибу, що майже вирвала човен. Раптовий удар хвоста осетра — зображення, що залишалося у пам'яті.