3 робочі зв'язки для сібаса й кефалі на Тилігулі
Тилігульський лиман: солоність 22–24‰, місцями 30–32‰ — і три прості зв'язки, що працюють вечорами
Досвідчений рибалка знає, що для сібаcа і кефалі на береговому спінінгу головне — правильний баланс дальності та стійкості до абразії. Комбінації PE 0.8 + флюорокарбон 0.26–0.28 (повідець 1.2–1.5 м), PE 1.0 + FC 0.30–0.33 (повідець 1.5–1.8 м) і PE 1.2 + FC 0.33–0.37 (повідець ~1.5 м) дають три робочі сценарії для різних ділянок лиману.
Вузли і передача енергії
На прибережному кидку FG knot забезпечує найкращий проліт приманки через кільця; PR knot витримує сильні ривки, якщо майстерність дозволяє; Alberto/Modified Albright простіший у польових умовах, але трохи гірший по проходженню кілець. Для тонкого PE 0.8 FG дає приріст дальності, на PE 1.2 варто перевіряти вузол на знос кожну зміну снасті.
Кидкові випробування показують: PE 0.8–1.0 летить далі з приманками 7–15 г та воблерами 70–90 мм або силіконом 2.5–3.5", тоді як PE 1.2 краще тримає вітер і грубі підсічки при дальніх закидах у відкриту частину лиману. Флюорокарбон помітно стійкіший до тертя об мушлю й каміння.
На прозорій воді з видимістю до 7 м коротший, але тонший повідець дає кращу маскуваність; на мілинах Ташинської затоки і біля гирла р. Царега краще ставити товстіший FC для захисту від абразиву. Вечірній захід сонця, море шепоче, і перший удар сібаса на 15–20 м від берега — найяскравіша мить.
Рекомендуємо: воблер для сібаса