Козацька щука‑шніцель з Дніпра
Канівська затока Дніпра — рецепт, що тягнеться до козацьких столів
Щука з вигину біля Канова і Черкас — основа страви: філе від риб 1.5–3.5 кг, товщиною 2–3 см, дає і ніжність, і текстуру для панірування. Філе легко сплющити до 8–10 мм, щоб смаження пішло рівномірно.
Підготовка і паніровка
Панірування роблять з житніх крихт: темна, горіхова скоринка добре поєднується зі смаком щуки. Сіль та перець прямо на філе, обваляти у борошні, потім у збитому яйці й у житніх крихтах — робочий козаків рецепт, простий і щирий.
Для смаження підійде чавунна сковорода з шаром олії або топленого масла 5–8 мм; температура близько 170–180°C гарантує хруст і соковитість: 2–3 хвилини з кожного боку для тонких шніцелів.
Супровід — хрінове копчене сало, розтоплене і трохи присмачене свіжим хріном; його кладуть зверху або нарізають тонкими пластами. Дніпрова трав'яна сальса з кропу, щавлю, петрушки, зеленої цибулі і часнику, заправлена оцтом або лимоном, дає кислинку і річковий акцент.
Рибальська пам'ять: у кінці літа та восени щука тримається в 1.5–4 м біля кущів очерету, корчів і заток; для її пошуку традиційно використовують спінінг 2.4–2.7 м, плетений шнур 0.10–0.14 мм і повідок 25–40 см. Смачно на столі, як і на березі — запах хріну, димку і очерету над Канівським плесом.
Рекомендуємо: чавунна сковорода 26 см