Торф'яні коптильні Дніпра біля Кременчука
Дніпровські весняні коптильні Кременчука
Жива традиція на берегах
На місцевих косах і затонах Дніпра біля Кременчука покоління рибальських родин навчилися влаштовувати торф'яні коптильні в березні, щоб зберегти перші весняні ходи плотви та ляща для Великого посту. Маленькі «коптильні хати» або перевернуті діжі ставлять прямо біля води, де свіжість і холодні ночі допомагають тримати низьку температуру копчення.
Інструменти й ритуал
Ритуал включає легке соління, укладання риби на ґрати з вербової лози чи старих дранок і тривале холодне копчення торф'яним димом протягом кількох днів. Торф нарубують на болотистих ділянках поблизу сточища Дніпра, підсушують і розпалюють так, щоб дим був густим, «землистим» і стійким.
Хімія смаку
Несподівана складова цієї кухні — хімія торф'яного диму: фенольні сполуки (наприклад гваякол і сирингол), леткі органічні кислоти та гумінові речовини проникають у м'ясо, надаючи йому димно-ґрунтового аромату й одночасно сповільнюючи розвиток мікрофлори. Саме поєднання торф'яного диму й березневого холоду дає характерну текстуру й багатошаровий смак, відмінний від дерев'яного копчення.
Культурне значення
Етнографи й кулінари Полтавщини фіксували цей спосіб ще в ХІХ—на початку ХХ століття: техніка та інструменти — від дерев'яних ґрат до торф'яних осередків диму — передавалися по родових лініях, створюючи локальний гастрономічний підпис Кременчуцького узбережжя Дніпра.
Сьогодні на берегах Кременчука в березні можна зустріти ті самі торф'яні коптильні, де перша плотва й лящ стають не лише їжею для посту, а й ритуалом приходу весни на Дніпрі.