Золота щука Канева
Золота щука Канева: легенда Дніпрового туману
Над терасою зі споглядальним курганом Тараса Шевченка, біля старого паромного спуску Канева, вечорами з’являється місцева легенда — Золота щука. Річкові човнярі і рибалки переповідають про рибу з лускою, що блищить, ніби позичена в старих алтайських балад, яка підбирає снасті з затінків 15–20-метрових урвищ Дніпра.
Оповіді човнярів
Практичні люди з Канева говорять про щуку понад два метри завдовжки й вагою більше 40 кг; вони видають легенди про перевернуті човни й заліплені сіті, а на веслах лишають зарізані позначки й тихо вимовляють її ім’я перед заходом сонця.
Де й коли її шукати
Місцеві рибалки радять шукати від паромного спуску вверх до затоки Субочів (приблизно 5 км), де глибини змінюються від 10 до 25 м. Пік активності — пізні вечірні години сонячного серпня-жовтня, коли термоклін штовхає плотву й подібну дрібну рибу на 8–12 м.
Оснастка й техніка
Типові поради: спінінг завдовжки 12–15 м із плетеним шнуром 0,35–0,45 мм, гачки №4/0–6/0 на скользячій оснастці 100–150 г. Джигувати на 12-метрових контурних падіннях з джиг-головками 20–40 г, наживляючи карася 10–15 см або підгодовувати кутією. Влучний клювання схоже на удар підводного колоду, що знімає понад 200 м ліски за хвилину.
Кулінарна нотатка
Зі здобичі понад 30 кг місцеві знавці радять готувати філе на відкритому вугіллі з кропом і часником: шкіру підсмажують до хрусту, держать по 8–10 хвилин з кожного боку — кажуть, м’ясо набуває солодкуватого відтінку, ніби медового судака.
Рекомендуємо: джиг-головки 20–40 г