Легенда Золотого линя Хороля
Річка Хорол біля старих заплавних верб — місце, де кажуть водиться Золотий линь
Під шелест верб на заплавах Хорола кладуться нічні байки: старші рибалки згадують «Золотого линя», що нібито приносить удачу в коханні й ремеслі. Линь, або головч, справді має зеленувато‑золотий відтінок і любить повільні заводі річки.
Нічна тактика і снасті
Вловити линя найпростіше в теплі ночі з кінця травня й до початку вересня. Глибини від 1 до 3 метрів у запрудах — типовий рай обитання; розмір зазвичай 20–40 см, іноді до 60 см. Для ловлі під вербами підходить легка поплавкова ловля: легка удочка з поплавком, леска 0,12–0,16 мм, гачок №8–10; наживка — черв'як, опариш або кукурудза.
Рибалки радять кидати оснастку ближче до коренів верби, де линь виходить на поверхню за кормом. Поплавок іноді підтягується повільно, іноді раптово — характерний, м'який ривок.
Після вечірніх байок про везіння наступає кухня: жарений линь на сковороді або линь у сметані вважаються делікатесом Полтавщини. Класика — борошно, сіль, смаження в маслі або на чавунній сковороді до хрусткої скоринки; подають з відвареною картоплею і зеленню.
Ніч. Верби шелестять над водою. Поплавок повільно тоне — на гачку блискучий лускатий тулуб, і вже серед рибацьких історій з'являється нова нічна оповідка про Золотого линя Хороля.
Рекомендуємо: чавунна сковорода для риби