Човнові ринки Канів–Черкаси й річкова кухня
Канів–Черкаси: щука 2–4 кг і дим від верби
На середньому Дніпрі, в розлогих плесах між Каневом і Черкасами, човнові ринки давно стали короткими ристалищами й довгими кухнями. Рибалки зштовхувалися на піщаних відмелях, у затоні й біля переправ, де течія трималася на 3–8 м, а ями доходили до 10–15 м.
Методи й характерні місця
У прольотах під вербами цінували край підводної мілини, очерет і тихі вирії. Щука заходила навесні у залиті водою трави на ікромет, судак тримався розбитого дна, ям та швів течії. Рукаві й довгі жилки, льон чи конопляний шнур, інколи жилки з дротом — все це згадується в розповідях човнярів.
Копчення тут було «приготуванням у дорогу»: дрібний судак розрізали, трохи солили і сушили в низькому диму з вільхи, верби чи плодових гілок. Щуку різали на стейки або шматки, коптили коротше, щоб не пересушити м'ясо. Середня щука 2–4 кг йшла на казан, велика 6–10 кг — на фарш чи на святковий стіл.
У річкових хатинах варили укха-стиль: голови й кістки повільно кип'ятили з цибулею, запашним перцем і лавровим листом, іноді клали просо або картоплю. Смажений у борошні судак і щука, запечена з цибулею прямо на човновій плиті — буденна класика. Найкращий смак — та риба, яку з'їли того ж дня, поки одяг ще пахнув димом і водою.
Рекомендуємо: портативна коптильня