Канівський судак у горщику
Канівські кручі й судак 1–1,5 кг стали сакральним поєднанням над Дніпром
На вечірніх плесах біля Трахтемирова і Переяслава один простий ритуал повторювався десятиліттями: рибалки розкладали вогнище, ділили улов і ставили на жар глиняний горщик з шарами риби, цибулі та пшона або картоплі.
Канівський спосіб — не ресторанна снасть, а побутова логіка: судак, що тримається ям і бровок, дає щільне біле м'ясо, яке не розпадається під час томління. Донка та живцева снасть працювали поруч, але главним був рецепт, що народився на березі.
Глиняна традиція і шарування
Глиняний горщик дозволяв готувати повільно, на помірному жарі, 25–40 хвилин, поки риба не відставала від кістки. Шари чергували: риба, цибуля, трохи пшона або кружальця картоплі, ложка сметани чи трохи вершкового масла — усе це накопичувало аромат від диму Дніпра.
Кулінарна пам'ять Канівщини зберегла прості слова: юшка, куліш, галушки та запікання. Цей судак у горщику — не витончена страва, а вечірня казка: кружка гарячого компоту, тріск вугілля і паралипливий пар від дзеркального Дніпра.