Хортиця і рибальство на Запорізьких порогах
Хортиця — острів, що годував Січ
На Хортиці човни ставали поруч із гучними порогами, а кращі місця вважалися біля кар’єрів та плит, що ламали течію. Риби було багато: щука, судак, сом і представники осетрових. Запорожці знали Дніпро як рік, котра давала м’ясо й провізію.
Вони не ловили «на авось». Складані яруси й стаціонарні сітки витягували рибу і тримали її в запасі. Сітки й довгі неводи здобували великі трофеї під час весняних перекатів, коли риба шукала місця для нересту. Частину улову солили, частину коптили, частину сушили — так рибу брали в рейди.
Техніка й помисли
Техніка була проста й продумана. Вудки використовували для підтримки, але основним були яруси та підводні пастки: кам’яні стіни, напрягаючі мотузки, короби. Рибальські майстерності передавалися в Січі в усній формі, як і прийоми обробки осетрини чи приготування щуки на вогні.
Дніпрові пороги формували характер рибалки: гостра увага до течії, вміння читати воду, терпіння чекати вечора, коли клювання ставало впевненим. Сцена — човен на шипучій хвилі, вузька сітка, що тягнеться по воді, і срібні боки щуки, що блимає у прожекторі нічного вогню.