Дев'ять порогів Дніпра і мистецтво козацької рибалки
Дев'ять порогів Дніпра: де козацькі човни шукали осетра
Дев'ять порогів Дніпра були легендою: ріцина, що розбивалася об каміння, жерло, де водилося багато осетра, судака і щуки. Запорізькі козаки знали кожну бровку й кожен вир. Вони виходили на воду не як туристи, а як господарі ріки — з човен, сітка і багатоденними постановами на рибу.
Човен для козака був і засобом перевезення, і кухнею, і спальним місцем. На порогах ловили по-іншому: не просто закидали вудку, а будували тимчасові загорожі, ставили мережі в вирі, вичікували хижу щуку й великого судака. Риба тут не була доступна випадково — її вигодовували течією і складною мозаїкою плес.
Техніка й ремесло
Сітка на порогах мала інший вигляд, ніж у спокійних водах: грубіші вузли, міцні вузли та коротші осі. Козаки поєднували мережі з багренями й довгими палицями, час від часу застосовували світло ночі для збору риби біля каменів. Так ловили линів, сазанів, великого окуня і сомів, що сховалися в ямах під камінням.
Жива картинка: світанок над порогом, чайка, що гойдається, човен під навантаженням риби і запах диму від польової печі — ось сцена, яку залишили описи козачих літописів і народні пісні. Ріка віддавала дари тим, хто її розумів і вмів працювати з її ритмом.