Щука-охоронець Прип'яті
Коростень, Прип'ятьська пойма, квітень — щука 1,3 м
Оповідь нічна
У Прип'ятській поймі біля Коростеня кажуть про щуку завдовжки 1,3 метра, що мешкає тут понад два десятиліття. Під час квітневих і травневих паводків рівень води міняється миттєво: головні протоки глибші — 1,5–4 м, а між очеретом найчастіше залишається до 0,8 м. Місцеві називають вузькі хідники «люковий шлях» — це треки шириною 2–3 м, по яких щука ніби веде човни. Нічні ривки, V‑подібні лінії хвиль і раптові плескання означають, що пройдено безпечно.
Камишники і техніка
Легенда охороняє камишників, що з лютого по травень ходять по воді з серпом у руках і збирають камиш для покрівель. Рибалки не ставлять капкани на ту щуку: сіті з осередком 40–50 мм використовують для звичайних щук, але «охоронну» залишають у спокої. Човен підпливає по сліду — ідуть глибші рови. Щука з'являється на світанку, коли вода ще холодна і туман повзе по протоках.
Кухня з легенди
Звичайну щуку, не ту велетенську, готують просто: уха на вогні з коренями петрушки, лавровим листом і зеленню; котлети з щуки панірують у житньому борошні і смажать на смальці. Вони кажуть, що перший черпак ухи треба віддати камишнику, перш ніж сідати за стіл.
Рекомендуємо: ручний серп для камишу