Стерлядь орієнтується запахом і електрорецепцією
Стерлядь Дніпра: невидимі навігаційні карти
Запахи як маяки
Стерлядь (Acipenser ruthenus), що мешкає у притоках Дніпра та у Тисі, орієнтується по річці значною мірою за запахом. Молоді особини під час ранніх фаз розвитку закладають у пам'ять унікальну комбінацію хімічних маркерів води свого місця народження — процес, відомий як ольфакторне імпринтинг. Пізніше це дозволяє дорослим знаходити нерестовища навіть у складних, замулених ділянках, де зір і світлові сигнали практично відсутні.
Електричне чуття і відновлення популяцій
Крім нюху, стерлядь використовує чутливі рецептори, що вловлюють слабкі електричні поля, створені рухом річкових мешканців і течією. У багатьох українських водосховищах, зокрема Кременчуцькому та Каховському, поєднання ольфакторних слідів та електрорецепції дає рибі можливість успішно знаходити їжу і маршрути міграції в умовах низької видимості. Саме ці сенсорні особливості враховують сучасні програми відновлення стерляді на Дніпрі і у Тисі: прицельні випуски молоді в притоки збільшують ймовірність імпринтингу і подальшого повернення на нерест, що підтверджує ефективність біологічного підходу до збереження виду. Це неочікуване поєднання нюху й електросенсорики робить стерлядь прикладом того, як риби адаптуються до великих європейських річок і як наука може використати ці знання.