Як рибалки зрівняли рекорд «чудо-баса» Джорджа Перрі
Історія рекорду та його нове життя
У 1932 році фермер Джордж Перрі упіймав у невеликому озері Джорджії сомоподібного баса вагою 22 фунти 4 унції — улов, який десятиліттями вважався унікальним. Лише після сертифікації з'ясувалося, що це рекорд у категорії «all-tackle» для великого ротаня (largemouth bass). Багато рибалок сумнівалися, що такий розмір можливий у дикій популяції, але з часом почали з'являтися нові претенденти.
Підтвердження рекорду у Японії
У 2009 році японський інструктор з риболовлі Манабу Куріта спіймав рибу вагою 22 фунти 5 унцій. IGFA запросила його на поліграф і детально перевірила дані про місце лову й оснащення; за шість місяців улов було визнано співрекордом, оскільки для заміщення рекорду потрібно перевищення щонайменше на 2 унції.
Причини появи велетнів
Експерти називають кілька факторів: інтродукція флоридського виду bass у нові водойми, наявність поживної здобичі (наприклад, форелі або коропа), спокійний клімат регіонів на зразок Південної Каліфорнії та Японії і молоді водосховища, що створюють сприятливі умови для швидкого росту. Флоридський бас генетично відрізняється і має більший потенціал для досягнення гігантських розмірів.
Менеджмент водойм і майбутнє рекорду
Управлінські рішення теж впливають: у Японії боротьба з чужорідним видом, зокрема електрифікація нерестових місць, зменшила чисельність риб і дістала шкоду шансам на нові рекорди. Водночас у США та інших країнах інколи навмисно заселяють водойми флоридськими бәсами, щоб отримати «трофеї». Фахівці вважають, що десь у світі ще можуть ховатися претенденти — від Куби до Зімбабве — але їхнє виявлення залежить від доступу та методів управління.
Висновок
Рекорд Перрі, попри появу співрекордсмена, залишається ілюстрацією того, наскільки екологічні умови, видова історія та людська діяльність формують межі можливого у рибальстві. Пошуки «ідеального баса» тривають, і кожен новий гігант частково пояснює, як поєднання біології і менеджменту дозволяє з’являтися рекордам.