Йоржова юшка з Десни
Йоржова юшка з Десни: нічний казанок із димком
На Десні дрібний європейський йорж вважається рибою непримітною лише до першої юшки. У холодній течії він тримається дна, збирається біля руслових бровок, під крутоярами та на межі швидкої води із затишком. Саме з йоржа виходить густий, трохи солодкуватий навар, який добре тримає аромат річки.
Для вечірньої риболовлі підходить легкий фідер або донка. Оснащення беруть делікатне: основна ліска 0,18–0,22 мм, повідці 0,10–0,14 мм, маленькі гачки №10–14. На гачок ставлять мотиля, черв’яка або шматочок дрібної рибки. Найкращі деснянські місця лежать у ямах завглибшки приблизно півтора-чотири метри, біля корчів і тихих заплав.
Казанок, пшоно і вільховий жар
На 3–4 літри води беруть близько кілограма йоржа, дві-три столові ложки пшона, цибулину, кілька картоплин, лавровий лист і чорний перець. Рибу чистять від зябер, промивають і кладуть у холодну воду разом із цибулею. Після закипання вогонь зменшують: йоржевий бульйон не любить довгого бурхливого кипіння, інакше ніжний запах губиться.
Коли риба віддала навар, її виймають, а в казанок додають картоплю та промите пшоно. Через кілька хвилин повертають м’ясо йоржа, кидають лавровий лист і перець. Сіль додають наприкінці, щоб смак залишився чистим. Вільхові дрова дають м’який дим без різкої смоли: достатньо, щоб над юшкою з’явився легкий копчений відтінок, а не важкий запах багаття.
Таку страву варять і на тихих плесах біля Боденьок, і в заплавах поблизу Казачої бухти, де Десна ввечері темніє під очеретом. Поки пшоно набухає, на березі пахне мокрою травою, свіжою рибою та вільховим жаром, а в казанку повільно коливається золотавий бульйон.
Рекомендуємо: похідний казанок для юшки