Вечірні коридори щуки на Інгулі
У гирлі Інгулу біля мосту в Миколаєві щука виходить на засідку вже в перші години сутінків
Вечірні теплові шви в поєднанні з течіями у тіні старих затонулих суден створюють помітні коридори — місця, де швидка нитка води зустрічається зі спокоєм за уламками й береговими поворотами.
Рибалки, що знають місцевість, цілеспрямовано обходять гирлову ділянку Інгулу під мостом і у проміжку першої — другої години після заходу сонця. Тут щука тримається на межі рухомої й стійкої води, готова зірватися на будь-яку здобич, що буде віднесена швом.
Тактика й снасті
Оптимальні профілі — мінноу 9–14 см або шад 12–18 см; ваги 8–18 г у помірній течії, 20–28 г коли потрібен контакт із дном. Повідець 20–30 см, сталева жилка або важкий флюорокарбон 0,60–0,80 мм для захисту від зубів. Стратегія проводки — повільно з паузами, дозволяти приманці перетинати шов і дрейфувати кромкою тіні.
Аналогічні місця для вечірніх засідок є й на верхньому усті Південного Бугу, на мисових краях поблизу півостровів та під береговими мостами. Суміш видів — плотва, лящ, окунь і судак — забезпечує щуці постійний приплив корму, а уламки суден дають навіси й перемички течій.
На мілководних ділянках, де зарослі переходять у глибший коридор, часто відбувається миттєвий вибух: силует щуки виринає з тіні біля уламка і вириває приманку в темряві.
Рекомендуємо: сталева жилка 0.6мм