Дунайка у вилківських чайках
Вилківські чайки: смак весняної дунайки
Вилкове стоїть там, де Дунай розсипається на протоки, очеретяні острови й тихі плавні. Навесні місто оживає на воді: до гирла заходить дунайський оселедець, якого місцеві називають дунайкою. У сезон на промисел виходить близько 600–700 човнів, а вилківські рибалки забезпечують більшу частину українського промислового вилову цієї риби в дельті.
Плавні сітки та оселедцеві тоні
Традиційна ловля починається ще до повного світанку. Невеликі чайки ковзають вузькими протоками, а снасті встановлюють у товщі течії на визначених місцях — оселедцевих тонях. Плавні сітки працюють на ходу води: косяк дунайки сам заходить у вічко, коли прямує проти течії до нерестових ділянок. Весняний сезон короткий, тому кожен день на Дунаї має особливий ритм.
Першу рибу часто готують тут же, на березі. Дунайку чистять, промивають і нарізають шматками. Частину швидко обсмажують, а потім тушкують із квашеною капустою на слабкому вогні. Інший простий варіант подають холодним: тонкі скибки риби, сіль, оцет і цибуля. До такої закуски пасує чорний український хліб, а запах диму змішується з ароматом очерету.
Вилківська юшка з саламуром
Для ситної юшки в казан кладуть коропа, картоплю, корінь петрушки, солодкий перець, лавровий лист і часник. Рибу варять недовго, щоб м’ясо залишилося пружним, а бульйон — прозорим. Окремо готують саламур із кропу, часнику та гарячого бульйону. Його додають у тарілку перед подачею, коли юшка ще парує.
На березі така страва не потребує складного посуду чи довгих церемоній. Поки чайки прив’язані до дерев’яних кладок, у казані тихо кипить бульйон, над протокою піднімається дим, а свіжа дунайка чекає на дошці поруч із цибулею та сіллю.
Рекомендуємо: Рибальські сітки для водойми