Поставуша: чим відрізняється

Поставуша, або поставушка, — жерлиця без сигналу. Мотовило, рогатка або паличка впоперек лунки, запас волосіні, грузило, повідець і живець. Усе, що в жерлиці тримає прапорець, тут просто відсутнє.

Що це міняє на льоду

Поклівку видно тільки зблизька — по тому, скільки волосіні зійшло, або по тому, як стоїть мотовило. Тому снасть перевіряють обходом, і весь розрахунок будується навколо того, скільки часу займає коло.

Чому її взагалі ставлять

Вона простіша за жерлицю, дешевша й не боїться вітру: прапорець зриває поривом, а мотовило зривати нічому.

З чого її роблять

З мотовила, рогатки або звичайної палички впоперек лунки — з чого завгодно, що тримає запас волосіні й не тоне. Різниця в тому, як волосінь сходить: із мотовила вона йде вільно, а намотана вісімкою між ріжками рогатки — ривками, тому запас із неї розкладають кільцями заздалегідь.

Як її роблять стійкою

Мотовило кладуть упоперек лунки й притискають снігом. Перед тим як відійти, перевіряють рукою три речі: чи вільно сходить волосінь із мотовила, чи не тягнеться вона по льоду й чи не з’їде сама конструкція в лунку слідом за рибою. На це йдуть секунди — а неперевірена снасть коштує або себе самої, або риби.

Скільки волосіні лишають

Запас має бути таким, щоб хижак устиг відійти й зупинитися, а не витягнув усе до вузла. Запас укладають вільними кільцями поруч із лункою, а не розтягують по льоду.

Чим вона програє

Часом. Поки рибалка дійде до лунки, хижак устигає або заковтнути живця глибоко, або кинути його зовсім. Поставуша не дає вибрати момент підсічки — вона дає тільки факт, що щось сталося, і то не одразу.

Як її знаходять на льоду

Поставуша майже не стирчить над кригою, і за годину снігу її не видно зовсім. Тому лунку позначають — гіркою снігу, гілкою, вішкою, — і позначку ставлять перш ніж класти снасть. Загублена поставуша — це ще й волосінь із гачком, яка лишилася у водоймі.